Аутстаф, аутстаффінг – це процес залучення до роботи над проектом позаштатного фахівця. Термін походить від англійського слова “outstaffing”, що буквально означає “виведення персоналу за штат”. Однак, на відміну від фрілансера, який обирає замовлення на свій розсуд, аутстаффінговий спеціаліст працює в компанії-підряднику. Коли ви наймаєте співробітника на аутстаф, це означає, що ви орендуєте спеціаліста у компанії-аутстаффера для виконання конкретного проекту. Він буде частиною вашої команди до завершення проекту, але оплата йде не безпосередньо йому, а компанії, яка надала його в оренду. Компанія-аутстаффер потім виплачує зарплату своєму співробітнику. На сьогодні законодавством України не закріплено поняття «аутстаффінг». Конвенція про приватні агенції № 181 від 19 червня 1997 року, яка регулює його застосування у світовій практиці, не ратифікована Україною. Проте деякі норми Кодексу законів про працю України, Податкового кодексу України та Закону України «Про зайнятість населення» все ж таки регулюють такі відносини. Аутстаффінг став популярним рішенням для малого та середнього бізнесу, де кількість співробітників не перевищує 100 осіб. Це особливо актуально в періоди кризи, коли компанії змушені скорочувати персонал для оптимізації витрат, але обсяг робіт залишається значним та потребує виконання. У таких умовах аутстаффінг стає привабливим варіантом для бізнесу, надаючи гнучкість та можливість підтримки рівня продуктивності без значних витрат. До основних цілей аутстафінгу відноситься:
- Оптимізація робочого процесу та бюджету.
Аутстаффінг дозволяє компаніям ефективніше розподіляти ресурси та знижувати витрати на наймання та утримання постійних співробітників. Це особливо важливо для малого та середнього бізнесу, де кожна одиниця витрат на вагу золота.
- Зменшення навантаження на HR-фахівців та бухгалтерів.
При аутстаффінг всі адміністративні питання, пов’язані з наймом, оплатою праці, податками та соціальними внесками, бере на себе компанія-аутстаффер. Це звільняє ресурси HR-відділу та бухгалтерії компанії-замовника для вирішення інших першочергових завдань.
- Мінімізація ризиків при юридичних суперечках.
Аутстаффінг дозволяє компанії зменшити ризики, пов’язані з юридичними питаннями трудових відносин, оскільки всі юридичні зобов’язання та суперечки перебирає компанія-аутстаффер. Модель роботи аутстаффінг складається з трьох основних етапів. У процесі беруть участь три ключові сторони: компанія-замовник, яка потребує певних послуг, аутстаффінгова компанія чи посередник, а також виконавці – спеціалісти. Перший етап – процес найму. Замовник звертається до агентства, яке пропонує аутстаффінгові послуги, та укладає з ним договір. Посередник займається пошуком та підбором фахівців.
- вибір профілів кандидатів;
- складання короткого списку профілів на основі відбірного тесту;
- проведення короткої технічної співбесіди;
- подання листа про найм/пропозицію.
Другий етап – процес адаптації (онбординг). Після укладання договору фахівці починають працювати із клієнтом.
- надання робочого місця та засобів зв’язку;
- знайомство з продуктом та компанією;
- відстеження та моніторинг.
Третій етап – робочий процес. Співпраця може вестись як віддалено, так і на місці в офісі замовника. Більшість завдань успішно вирішуються віддалено. З моменту укладення договору замовник надсилає вказівки співробітникам, незважаючи на те, що заробітна плата виплачується через їхнє агентство.
- обговорення;
- відстеження прогресу проекту;
- вирішення проблем;
- виконання договірних зобов’язань та завдань.
Аутстаффінг надає можливості для оптимізації робочого процесу та управління ресурсами. Розгляд аутстаффінгу як стратегії управління персоналом може допомогти компаніям залишатися гнучкими та зосередженими на своїх ключових завданнях, забезпечуючи при цьому необхідну продуктивність та якість роботи.